ЧИ ВВАЖАЄТЬСЯ ДИСТАНЦІЙНА РОБОТА ЗА КОРДОНОМ ВІДРЯДЖЕННЯМ?

    Відповідно до частини першої статті 602 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП), дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно до норм  частини третьої статті 32 КЗпП у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

    Проте у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 КЗпП щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із вимогами Закону України від 15.03.2022  №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

    Відповідно до норм пункту 1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 13.03.1998 року №59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 року №362) -службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця – за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі – підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

    Для підприємств приватного сектору немає жодних обмежень щодо того, що вважати відрядженням, а що — ні.

При цьому законодавство не містить заборони виконання такої дистанційної роботи за кордоном. Тому відповідно у випадку, коли працівник у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я під час дії воєнного стану виїхав за межі країни і має технічну можливість виконання трудових функцій дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, йому здійснюється виплата заробітної плати відповідно до умов, встановлених у трудовому договорі, за фактично виконану роботу (відпрацьований час). У табелі обліку відображається фактично відпрацьований працівником час».

    Отже, перебування працівників за кордоном на час воєнного стану не вважається відрядженням.

Джерело:https://smu.dsp.gov.ua/forpeople/recomendwartime/chy-vvazhaietsia-dystantsiina-robota-za-kordonom-vidriadzhenniam/