ЧИ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ДО ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ ВИВІЛЬНЯЮТЬСЯ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ , ВИМОГИ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗА 2 МІСЯЦІ ТА ПРОПОНУВАННЯ ІНШОЇ РОБОТИ?

    Частиною четвертою статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) передбачено, що вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, пов’язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частин першої - третьої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

    При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

    Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

    Положення частини четвертої статті 49-2 КЗпП стосуються виключно тих працівників, зміна організації виробництва і праці безпосередньо пов’язана з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

    Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII) мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Для працівників підприємств, установ, організацій, в яких зміни в організації виробництва і праці не пов’язані із виконанням мобілізаційних завдань, які продовжують роботу під час воєнного стану і не залучаються до мобілізаційних заходів, вимоги частин першої - третьої статті 49-2 КЗпП застосовуються у повному обсязі.

       Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП, а саме надання згоди виборним органом первинної профспілкової організації, не застосовуються, крім випадків звільнення працівників обраних до профспілкових органів.

    Враховуючи вищевикладене, у випадку вивільнення працівників під час дії воєнного стану у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, не пов’язаними із виконанням мобілізаційних завдань, застосовується порядок, передбачений Главою ІІІ-А КЗпП, за виключенням вимог статті 43 КЗпП щодо попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника.

Начальник відділу юридичного забезпечення

та питань охороно праці (адвокат)

Олена ЦИКТИЧ