Про види відповідальності за порушення законодавства про працю, порядок накладення штрафів та проведення перевірок дотримання законодавства про працю

Чинним  законодавством України за порушення законодавства про працю передбачено кримінальну, адміністративну і дисциплінарну відповідальність посадових осіб підприємств, установ та організацій, які використовують найману працю.

Кримінальна відповідальність.

Кримінальну відповідальність за порушення законодавства про працю передбачено ст.172,173,175 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Відповідно до ст.172 КК України (грубе порушення законодавства про працю) незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян (далі НМДГ) (від 34000 до 51000 грн.) або позбавлення  права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч НМДГ ( від51000 до 85000 грн.) або позбавленням права обіймати певні посади  на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Статтею 173 КК України встановлено відповідальність за грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, яке карається штрафом до п’ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Визначення терміна «грубе порушення» у чинному законодавстві України в чинному законодавстві України відсутнє, у зв’язку з чим визнання порушення законодавства про працю грубим  залежить від  категорії працівника права якого порушено (неповнолітній, особа з обмеженими можливостями, вагітна жінка, одинока мати тощо), кількість осіб, права яких порушено, розміру матеріальної шкоди, заподіяної працівникам, мотивів вчинення правопорушення.

Відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи, організації незалежно від форм власності встановлено ст.175 КК України і карається штрафом від п’ятисот до тисячі НМДГ або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати, заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, карається штрафом від тисячі до півтори тисячі НМДГ або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років. 

Адміністративна відповідальність.

Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про працю передбачено частинами першою-четвертою та сьомою ст.41, ст.41-1, ст.42-2, ст.-41-3, 188-1, 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.255 КУпАП правом складання протоколів про адміністративне   правопорушення наділено уповноважених осіб Держпраці та її територіальних органів.  

Дисциплінарна відповідальність та фінансові санкції.

Дисциплінарну відповідальність застосовує роботодавець до посадової особи, винної у порушенні законодавства з питань праці, за поданням державного інспектора праці та в порядку, встановленому ст.147-149 Кодексу Законів про працю (далі – КЗпП України).

Статтею 265 КЗпП України встановлено санкції за порушення законодавства про працю в разі:

• фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору,
• порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам,
• недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці,
• недотримання встановлених законом гарантій і пільг працівникам.
• Порушення інших вимог трудового законодавства.

Виконання постанови Держпраці покладається на Державну виконавчу службу. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушення законодавства про працю.