Працівницю, яка має двох дітей віком чотирьох і дванадцяти років, мають намір звільнити за прогул. Чи правомірні такі дії роботодавця?

Усе залежить від того, чи є працівниця одинокою матір’ю. Якщо так, то звільнення неправомірне. Законодавством визначено категорію жінок, яких не можна звільняти з підстав передбачених статтями 40 і 41 КЗпП , і з будь яких підстав, які кваліфікуються як розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Тобто під час звільнення за підставою, визначеною у п.4 ст.40 КЗпП (прогул, зокрема відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин), діють обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників, установлені статтею 184 КЗпП, а саме: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років; одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда; батьків, які виховують дітей без матері (або в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників), прийомних батьків.

Отже, одиноку матір, яка має дітей віком чотири та дванадцять років, не можна звільнити за прогул.

Визначення одинокої матері встановлено в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9. пунктом 9 цієї постанови одинока мати визначена жінка, яка не перебуває в шлюбі, і в свідоцтві про народження дитини якої нема запису про батька дитини, або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері.

Якщо працівниця не є одинокою матір’ю , звільнення за прогул є правомірним, якщо є докази, що підтверджують відсутність працівниці на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.