ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРЕВАЖНОГО ПРАВА НА ЗАЛИШЕННЯ ПРАЦІВНИКА НА РОБОТІ: СУДОВА ПРАКТИКА

Судову практику з трудових спорів в умовах воєнного стану за 2023 рік зібрав у дайджест Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань трудового права.

Переважне право на залишення працівника на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду, такий висновок зробив ВЕРХОВНИЙ СУД У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ПЕРШОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ у постанові від  26.09.2023 у справі №751/4369/22.

Обставини справи. Позивач вказувала, що 18 липня 2022 року їй вручили лист АТ «ОТКЕ» про те, що товариство не може забезпечити її роботою. Крім того, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, з метою оптимізації структури управління товариством та відповідно до наказу від 12 липня 2022 року №172, наказу від 14 липня 2022 року за №119/к і вимог статті 49-2 КЗпП України, її попереджено про заплановане звільнення з посади з 26 вересня 2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

22 вересня 2022 року АТ «ОТКЕ» винесло пропозицію щодо переведення №1444/14, згідно з якою позивачу запропоновано низку вакантних посад, які не підходять їй за спеціальністю або розташовані у віддалених від фактичного та зареєстрованого місця проживання позивача населених пунктах Чернігівської області за винятком міста Чернігів, котру позивач отримала від відповідача лише 03 жовтня 2022 року, тобто через тиждень після фактичного звільнення, що вже саме собою свідчить про недотримання відповідачем процедури вивільнення працівника.

26 вересня 2022 року наказом АТ «ОТКЕ» №166/к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників, пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Обґрунтування Суду. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина – ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.

Отже, право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій і посад.

У цьому ж випадку мало місце скорочення посади фахівця з супроводу звернень споживачів у департаменті обслуговування споживачів, яка була єдиною у товаристві. Переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі №760/21020/15 (провадження №61- 37686св18), від 12 квітня 2023 року права №754/12401/21 (провадження №61-971св23) та від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17 (провадження №К/9901/922/17, К/9901/928/17), на яку як на підставу касаційного перегляду посилалася заявник.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113721913