Увага! Новації з охорони праці!

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Наказ від 29.11.18 р. № 1804

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.18 р. за № 1494/32946

ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ МІНІМАЛЬНИХ ВИМОГ БЕЗПЕКИ
І ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ПРИ ВИКОРИСТАННІ ПРАЦІВНИКАМИ
ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці", пункту 8  Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (зі змінами), НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, що додаються.
2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету України з
   промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008
   року № 53 "Про затвердження Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 травня
   2008 року за № 446/15137 (зі змінами).
3. Департаменту заробітної плати та умов праці (Товстенко О. П.) забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника
   Міністра Крентовську О. П.

Міністр А. РЕВА

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом Міністерства соціальної політики України 29.11.18 року № 1804

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.18 р. за № 1494/32946

МІНІМАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

ПРИ ВИКОРИСТАННІ ПРАЦІВНИКАМИ ЗАСОБІВ

ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

І. Загальні положення

1. Ці Мінімальні вимоги встановлюють загальні вимоги до засобів індивідуального захисту (далі — 313), що використовуються працівниками під час трудового процесу.
2. Ці Мінімальні вимоги поширюються на суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які у своїй діяльності використовують 313.
3. Ці Мінімальні вимоги розроблено на основі Директиви Ради 89/656/ЄЕС від ЗО листопада 1989 року про мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці (третя окрема Директива у значенні частини 1 статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС).
4. У цих Мінімальних вимогах терміни вживаються в таких значеннях: 313 — означає всі засоби, які призначені для носіння і використання працівником з метою індивідуального захисту від одного або більше ризиків, які могли б становити загрозу безпеці та здоров'ю на роботі, а також будь-які пристосування, аксесуари чи змінні компоненти, призначені для цієї мети; роботодавець— власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка використовує найману працю; працівник— особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом);

суб'єкти господарювання — учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством; черговий засіб індивідуального захисту (черговий 313) — спеціальний одяг, спеціальне взуття чи інший 313 колективного (безособового) користування, як-от рукавиці чи калоші діелектричні при електроустановках, кожух або плащ непромокальний на зовнішніх постах, що закріплений за певними робочими місцями чи видається працівникам тільки на час виконання тих робіт, для яких вони передбачені, та передається однією зміною іншій.

Термін 313 у цих Мінімальних вимогах не застосовується до:

—        спеціального робочого одягу та уніформу, не призначену для забезпечення безпеки і захисту здоров'я працівника;

—        спеціального захисного спорядження, що використовується аварійно-рятувальними службами для ліквідації надзвичайних ситуацій та аварій;

—        313, призначені для носіння та використання особовим складом Збройних сил України, Національної поліції України та інших правоохоронних органів;

—        313 для дорожнього (автомобільного) транспорту;

—        спортивного спорядження;

—        засобів для самозахисту і протидії;

—        портативних (переносних) засобів для виявлення і попередження ризиків та перешкод.

Інші терміни, що вживаються у цих Мінімальних вимогах, наведені у Господарському кодексі України, законах України "Про охорону праці", "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761 (далі — Технічний регламент засобів індивідуального захисту).

5. ЗІЗ слід використовувати у разі неможливості уникнути або в достатній мірі обмежити ризики для життя та здоров'я працівників технічними засобами колективного захисту або заходами, методами чи правилами організації роботи.
6. ЗІЗ використовують виключно за призначенням згідно з інструкціями з експлуатації, які мають бути зрозумілими для працівників.
7. Загальні обов'язки роботодавців
8. Для забезпечення безпеки та захисту здоров'я працівників роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання (забезпечення працездатності та належного гігієнічного стану) ЗІЗ з урахуванням вимог пункту 4 розділу І цих Мінімальних вимог.
9. Ці ЗІЗ мають відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту щодо безпеки та стандартам стосовно конструкції і виготовлення.

Під час обрання ЗІЗ мають:

—        відповідати ступеню існуючих ризиків для життя та здоров'я працівників та не призводити до будь-якого збільшення рівня цього ризику;

—        відповідати існуючим на робочому місці умовам;

—        підходити користувачеві після необхідного регулювання.

3. На роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безоплатно спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ за встановленими нормами, які для роботодавця є обов'язковим мінімумом безоплатної видачі ЗІЗ, з визначенням захисних властивостей ЗІЗ та строків їх використання. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, мають бути забезпечені необхідними ЗІЗ.
4. Працівникам, професії та посади (професійні назви робіт) яких передбачені в Нормах безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 року за №424/16440 (далі — Норми безоплатної видачі ЗІЗ), працівникам загальних (наскрізних) професій різних галузей промисловості 313 видаються незалежно від виду економічної діяльності підприємства, за винятком випадків, коли ці професії та посади (професійні назви робіт) передбачені у відповідних Нормах безоплатної видачі 313 з урахуванням специфічних умов праці.
5. Якщо існування більше одного ризику для життя та здоров'я працівників визначає необхідність одночасного носіння ними більше одного 313, такі засоби мають бути сумісними та ефективними проти існуючого ризику (ризиків).
6. Перед вибором 313 (понад встановлених Нормами безоплатної видачі 313) роботодавець повинен оцінити, чи відповідають 313, які він планує використовувати, вимогам пунктів 2, 5 цього розділу.

Оцінка має включати:

—        аналіз та оцінку ризиків для життя та здоров'я працівників, яких не можна уникнути за допомогою інших засобів;

—        визначення характеристик, які повинен мати 313 для ефективного захисту життя та здоров'я працівників від вже визначених ризиків, беручи до уваги будь-які ризики, які може створити сам 313;

—        порівняння характеристик 313, наявних у суб'єкта господарювання, з характеристиками, визначеними під час цієї оцінки.

7. Оцінка 313, передбачена пунктом 6 цього розділу, має проводитись повторно, якщо будь-які елементи цієї оцінки зазнали змін.
8. Роботодавець видає 313 на строк носіння, що визначається з урахуванням рівня ризику для життя та здоров'я працівників, частоти знаходження працівника під дією цього ризику, характеристики робочого місця кожного працівника та ефективності самого 313, при цьому строк носіння 313 за календарними днями обчислюється з дня їх фактичної видачі та не має перевищувати строк придатності, визначений документами виробника (інструкціями з експлуатації, паспортами тощо),
9. 313 призначений для особистого (індивідуального) користування. Якщо один 313 за певних обставин має використовуватися кількома працівниками, роботодавець перед кожним застосуванням цього 313 вживає заходів, необхідних для запобігання виникненню проблем для здоров'я та особистої гігієни користувачів, а саме:

—        з відновлення придатності 313 (за процедурами щодо ремонту та заміни компонентів 313 відповідно до інструкцій з їх експлуатації);

—        із забезпечення належного гігієнічного стану (за процедурами щодо очищення (хімочищення), прання, обезпилювання, дегазації, дезактивації, дезінфекції тощо відповідно до інструкцій з їх експлуатації).

Граничний строк використання таких 313 залежно від їх зношеності встановлюється роботодавцем за погодженням з профспілковою організацією підприємства (уповноваженою найманими працівниками особою з питань охорони праці, якщо профспілка на підприємстві не створювалася), що має бути передбачено у колективному договорі, та не може перевищувати строків використання відповідних 313, що видаються виключно в індивідуальне користування.

10. Чергові ЗІЗ слід утримувати у призначеному для зберігання приміщенні в належному гігієнічному стані. Вони видаються під відповідальність керівників робіт або керівників змін.

Строки використання чергових ЗІЗ у кожному конкретному випадку залежно від характеру й умов роботи працівників встановлюються роботодавцем за узгодженням з профспілковою організацією підприємства (уповноваженою найманими працівниками особою з питань охорони праці за відсутності профспілок), при цьому строки використання чергових ЗІЗ мають бути не менше строків використання відповідних ЗІЗ, що видаються в індивідуальне користування згідно з Нормами безоплатної видачі ЗІЗ.

11. Згідно з цими Мінімальними вимогами та Нормами безоплатної видачі ЗІЗ учням,

які навчаються у навчальних закладах незалежно від форм навчання, на час проходження виробничої практики (виробничого навчання) на підприємстві, інструкторам, а також працівникам, які тимчасово або за сумісництвом виконують роботи за професіями та посадами, для яких передбачені ЗІЗ на час виконання цієї роботи, видаються відповідні ЗІЗ.

12. У разі якщо такі ЗІЗ, як запобіжний пояс, діелектричні калоші та рукавиці, діелектричний гумовий килимок, захисні окуляри та щитки, респіратор, протигаз, захисний шолом, підшоломник, накомарник, каска, наплічники, налокітники, саморятівники, шумозахисні навушники, вкладки чи шоломи, світлофільтри, віброзахисні рукавиці та інші ЗІЗ не зазначені в Нормах безоплатної видачі ЗІЗ, але передбачені іншими нормативно-правовими актами з охорони праці (правилами, інструкціями з охорони праці тощо), вони мають бути видані працівникам залежно від характеру й умов робіт, що виконуються, на строк використання (носіння) —до зношення, але не більше граничного строку використання, який вказаний в сертифікаті (декларації) відповідності виробника ЗІЗ.
13. Роботодавець перед видачею ЗІЗ повинен поінформувати працівника про ризики їх його захищатиме користування цим ЗІЗ. Крім цього, роботодавець повинен забезпечити регулярне навчання працівників правилам користування 313 та демонстрацію їх правильного застосування.
14. Роботодавець повинен завчасно інформувати працівників, первинну профспілкову організацію на підприємстві або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо профспілка на підприємстві не створювалася, про всі заходи, що мають бути вжиті для забезпечення безпеки і здоров'я працівників під час використання ЗІЗ на робочих місцях.
15. Роботодавці повинні проводити консультації з працівниками, первинною організацією профспілки на підприємстві та/або уповноваженою найманими працівниками особою з питань охорони праці, якщо профспілка на підприємстві не створювалася, а також надавати їм можливість брати участь в обговореннях усіх питань, що пов'язані із забезпеченням їх безпеки і здоров'я під час використання ЗІЗ на робочих місцях.

III. Інші положення

1. Придбання ЗІЗ слід здійснювати у суб'єктів господарювання, які виробляють та/або реалізують продукцію відповідно до чинного законодавства, за умови, що ЗІЗ, які закуповуються, відповідають суттєвим вимогам безпеки та охорони здоров'я, мають позитивний висновок органів з оцінки відповідності, сертифікат відповідності чи декларацію відповідності та задовольняють вимоги Технічного регламенту засобів індивідуального захисту.
2. Під час визначення потреби в ЗІЗ роботодавець повинен передбачати спеціальний одяг і спеціальне взуття окремо для чоловіків і жінок, зазначаючи найменування ЗІЗ, враховуючи їх моделі, призначення ЗІЗ за захисними властивостями, розмір і зріст, а для захисних касок і запобіжних поясів — типорозміри.
3. В окремих випадках, враховуючи особливості виробництва, роботодавець може за погодженням з профспілковою організацією підприємства (уповноваженою найманими працівниками особою з питань охорони праці за відсутності профспілок) замінювати:

комбінезон на костюм і навпаки; костюм— напівкомбінезоном з сорочкою (блузою) або сарафаном з блузою; костюм з сукна на костюм з вогнезахисним або кислотозахисним просоченням, костюм брезентовий на костюм з вогнезахисним або водовідштовхувальним просоченням; черевики (напівчоботи) шкіряні на чоботи гумові і навпаки, черевики (напівчоботи) на чоботи і навпаки, валянки на чоботи і навпаки. У разі заміни одних видів спеціального одягу та спеціального взуття на інші не мають погіршуватись їх захисні властивості та умови праці для користувача.

4. Роботодавець забезпечує приймання і перевірку ЗІЗ, що надходять на підприємство, на їх відповідність вимогам нормативних документів та результатам оцінки, проведеної відповідно до пункту 6 розділу II цих Мінімальних вимог, для чого створюється комісія з представників адміністрації, профспілкової організації підприємства (уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо профспілка на підприємстві не створювалась).
5. У разі невідповідності ЗІЗ вимогам нормативних документів, а також результатам оцінки, проведеної відповідно до пункту 6 розділу II цих Мінімальних вимог, роботодавець у встановленому порядку вживає заходів з повернення або заміни неякісних ЗІЗ відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного з постачальником договору.
6. Придбані ЗІЗ є власністю роботодавця, вони обліковуються як інвентар і підлягають обов'язковому поверненню працівниками у разі:

—        звільнення з підприємства;

—        переведення на тому самому підприємстві на іншу роботу або інше робоче місце;

—        зміни виду робіт;

—        введення нових технологій;

—        введення нових або заміни наявних знарядь праці та в інших випадках, коли використання виданих ЗІЗ не є необхідним. Закінчення строків їх використання замість одержуваних нових ЗІЗ.

Роботодавець може видавати працівникам два комплекти спецодягу на два строки використання (носіння) залежно від умов праці та можливості обслуговування ЗІЗ.

7. У разі передчасного зношення ЗІЗ не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу та/або інших ЗІЗ за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.
8. Роботодавець зобов'язаний організувати на підприємстві належний облік і контроль за видачею у встановлені строки ЗІЗ працівникам.
9. Видача працівникам і повернення ними ЗІЗ має обліковуватися в особистій картці обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ, форма якої наведена у додатку 1 до цих Мінімальних вимог.

Строки використання ЗІЗ за календарними днями обчислюються з дня їх фактичної видачі за Нормами безоплатної видачі ЗІЗ та не мають перевищувати їх строків придатності.

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

10. Працівникам, які суміщають професії або працюють за сумісництвом, крім ЗІЗ, що видаються їм за основною професією, слід додатково видати ЗІЗ для виконання робіт за професією за сумісництвом або при суміщенні з урахуванням строків їх придатності.
11. Вибір ЗІЗ за характером виконуваних робіт роботодавець здійснює з урахуванням класифікації ЗІЗ відповідно до чинних в Україні національних стандартів.

Для полегшення вибору таких ЗІЗ роботодавець може користуватись:

—        орієнтовним переліком небезпек, за яких використовуються додаткові ЗІЗ, що наведений у додатку 2 до цих Мінімальних вимог;

—        орієнтовним переліком робіт, які вимагають застосування відповідних ЗІЗ, що наведені у додатку 3 до цих Мінімальних вимог.

За результатами проведених заходів складають таблицю врахування ризиків для обґрунтування вибору та використання ЗІЗ за формою згідно з додатком 4 до цих

Мінімальних вимог.

12. Роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без необхідних ЗІЗ, а також якщо ЗІЗ знаходяться в забрудненому, несправному стані або з простроченими строками періодичних випробувань, що проводяться відповідно до інструкцій з їх експлуатації.
13. Працівники зобов'язані повідомляти роботодавця про будь-які недоліки стосовно використання ЗІЗ за призначенням.
14. Роботодавець зобов'язаний забезпечити відповідно до інструкції з експлуатації періодичне випробовування та перевірку придатності ЗІЗ, а також своєчасну заміну їх компонентів, вузлів або інших частин, якщо їх захисні властивості погіршились або якщо вони певний час не використовувались. Після перевірки на ЗІЗ слід поставити відмітку (клеймо, штамп) про термін наступного випробування.
15. Догляд та обслуговування ЗІЗ у суб'єктів господарювання мають виконуватись підготовленим персоналом, який знає вимоги інструкцій з їх експлуатації, чи спеціалізованою організацією. Інформацію щодо догляду й обслуговування надають кожному працівнику, який використовує ЗІЗ, під час їх видачі та під час проведення періодичних інструктажів з питань охорони праці.
16. У разі виробничої необхідності на підприємстві слід облаштовувати сушарні для спеціального одягу та спеціального взуття, камери для обезпилювання спеціального одягу, а також установки для дегазації, дезактивації, дезінфекції і знешкодження спеціального взуття та інших ЗІЗ.
17. Очищення (хімочищення), прання, обезпилювання, дегазація, дезактивація, дезінфекція, знешкодження, ремонт ЗІЗ, заміна їх вузлів, перевіряння експлуатаційних і захисних властивостей ЗІЗ мають здійснюватись роботодавцем в неробочий час (у вихідні дні) або під час міжзмінних перерв. У разі невиконання цієї умови роботодавець повинен видавати працівникові декілька комплектів ЗІЗ (встановлений строк використання цих ЗІЗ відповідно збільшується).
18. Зазначені у пункті 16 цього розділу процедури щодо обслуговування ЗІЗ працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими для здоров'я речовинами (свинець, його сплави і сполуки, ртуть, етилований бензин, радіоактивні речовини тощо), мають здійснюватись відповідно до інструкції з їх експлуатації та висновків, приписів і постанов посадових осіб установ і закладів, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.
19. Обов'язковому хімочищенню підлягає весь утеплений спецодяг, а також спецодяг, оброблений захисним просоченням, якщо інше не визначено в інструкціях з їх експлуатації. Якщо роботодавець не організував своєчасне хімочищення або прання спецодягу, він зобов'язаний видати змінні ЗІЗ.
20. У разі інфекційного захворювання працівника спеціальний одяг, спеціальне взуття й інші ЗІЗ, якими він користувався, та приміщення, в якому вони зберігались, підлягають дезінфекції.
21. Видані працівникам ЗІЗ, у тому числі спеціальний одяг працівників, які зайняті на роботах із шкідливими для здоров'я речовинами (свинцем, його сплавами і сполуками, ртуттю, етилованим бензином, радіоактивними речовинами тощо), необхідно зберігати в спеціально обладнаних приміщеннях, що відповідають ДБН В.2.2-28-2010 "Будинки адміністративного та побутового призначення" та вимогам нормативно-правових актів з охорони та гігієни праці.
22. Прийняті на зберігання теплий спеціальний одяг і спеціальне взуття, що були в ужитку, слід продезінфікувати, ретельно очистити від забруднень і пилу, висушити і відремонтувати. Під час зберігання їх необхідно періодично оглядати.
23. У випадках роботи працівників за межами підприємства, установи, організації та у відрядженні, де за умовами роботи вказаний порядок зберігання ЗІЗ не може бути застосований (на лісозаготівлях, геологорозвідувальних роботах тощо), вони можуть залишатися в неробочий час у працівників, що має бути обумовлено в колективному договорі чи в правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Директор Департаменту заробітної плати та умов праці О. ТОВСТЕНКО

ПРАВИЛА ВИДАЧІ СПЕЦОДЯГУ

ТА ІНШИХ 313: УВАГА НА НОВАЦІЇ

(Коментар до наказу Мінсоцполітики України від 29.11.18 р. № 1804)

Мінсоцполітики затвердило новий документ, що відтепер регулюватиме правила забезпечення працівників засобами індивідуального захисту (313) — Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці (далі — Вимоги). Він набув чинності 15.01.19 р. Одночасно відійшов у небуття попередник — добре відоме фахівцям з охорони праці Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту,

затверджене наказом Держнаглядохоронпраці України від 24.03.08 р. № 53.

Якихось глобальних змін свіжа нормативка не запроваджує, та деякі новації все ж заслуговують на увагу. Перш ніж їх розглянути, поспішимо повідомити: з появою коментованого документа норми безоплатної видачі 313 не змінюються. Так, відносно загальних професій різних галузей промисловості продовжують діяти норми, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 16.04.09 р. № 62 (далі — Норми видачі). Також продовжуємо керуватися відповідними галузевими нормами, котрі допоможе знайти Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці, затверджений наказом Держпраці України від 24.05.18 р. № 55 (та будьте уважні — деякі із зазначених там документів скасовано). Також хочемо акцентувати, що такими, як і раніше, залишаються варіанти припустимої заміни/взаємозаміни певних видів спецодягу і спецвзуття (див. п. З р. III Вимог). Подивимось на новації у забезпеченні 313.

1. У Вимогах зафіксували, що поняття 313 з цього документа не поширюється на сферу дорожнього (автомобільного) транспорту, ЗСУ Нацполіції та інших правоохоронних органів. Не стосується воно також спеціального захисного спорядження аварійно-рятувальних служб для ліквідації надзвичайних ситуацій та аварій, засобів самозахисту і протидії, спортивного спорядження, портативних (переносних) засобів для виявлення і попередження ризиків та перешкод, а також робочої форми (уніформи), яка не призначена для захисту здоров'я та безпеки.
2. Зафіксували, що конкретний строк носіння, на який видається 313, роботодавець визначає з урахуванням рівня ризику для життя та здоров'я працівників, частоти знаходження під дією ризику, характеристики робочого місця кожного працівника та ефективності самого 313 (п. 8 р. II Вимог). Водночас, як ми вже зазначили, норми безплатної видачі залишаються в силі. Тобто окреслений роботодавцем строк носіння 313, на наше переконання, не може бути більшим за визначений відповідними нормами.
3. Новий документ зобов'язує роботодавців перед видачею 313 інформувати працівників про ризики для їх життя та здоров'я, від яких захищатиме користування цим 313, а також завчасно інформувати співробітників та первинну профспілкову організацію про заходи для забезпечення безпеки й здоров'я під час використання 313 на робочих місцях.

Крім того, згідно з Вимогами роботодавці повинні проводити консультації з працівниками, первинною профспілковою організацією й давати їм можливість брати участь в обговореннях питань, що стосуються безпеки й здоров'я під час використання 313.

4. Оновили бланк Особистої картки обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших 313 (Додаток 1 до Вимог). Зміни суто косметичні і, на наш погляд, немає потреби у переписуванні вже оформлених карток. Але під час складання нових використовуйте оновлену форму.
5. Уточнено, що в разі надання 313, не зазначених в Нормах видачі, але передбачених іншими актами з охорони праці (правилами, інструкціями з охорони праці тощо), строк їх використання не повинен перевищувати граничного строку, вказаного в сертифікаті (декларації) відповідності виробника.
6. Стосовно приміщень для зберігання виданих працівникам 313 (у т.ч. спецодягу зайнятим на роботах зі шкідливими речовинами) закріпили:

це мають бути спеціально обладнані приміщення, що відповідають ДБН В.2.2-28-2010 "Будинки адміністративного та побутового призначення" та вимогам нормативно-правових актів з охорони та гігієни праці.

7. Якщо 313 за певних обставин використовують кілька працівників, то перед кожним їх застосуванням роботодавець повинен забезпечити не лише очищення (прання, хімочищення, обезпилювання, дегазацію, дезактивацію, дезінфекцію тощо), а й відновлення придатності — ремонт та заміну компонентів відповідно до інструкцій з їх експлуатації.