Особливості надання навчальної відпустки за сумісництвом

Право осіб, що працюють за сумісництвом, на різні види відпусток, зокрема й на навчальні, гарантоване чинним трудовим законодавством. Однак, є певні особливості при наданні навчальної відпустки сумісникам.

Працівнику, з метою реалізації його здібностей до продуктивної та творчої праці, дозволяється укладати трудовий договір одночасно з кількома підприємствами, установами чи організаціями, якщо це не суперечить чинному законодавству, колдоговору чи відповідній угоді сторін. Таке право гарантоване статтею 21 КЗпП. Ця норма дає право особі, крім основного трудового договору, укладати трудовий договір про роботу за сумісництвом.

На сумісників поширюється , гарантоване право на відпочинок. А саме – право на щорічну основну відпустку.

Відповідна гарантія закріплена в статті 56 частина 3 КЗпП України, де йдеться про те, що не допускаються жодні обмеження обсягу трудових прав осіб, що працюють на умовах неповного робочого часу. Разом  із цим, зі змісту вищевказаної статті вбачається, що одним із різновидів роботи на умовах неповного робочого часу є робота за сумісництвом.

Як уже зазначалось, роботодавець зобов’язаний надати суміснику щорічну оплачувану відпустку та інші, передбачені законодавством для сумісника види відпусток ( крім додаткової відпустки за ненормований робочий час). Зокрема, сумісники мають право на отримання відпустки в зв’язку з навчанням.

Навчальна відпустка суміснику та за основним місцем роботи має певні розбіжності саме в оплаті.

Статтею 217 КЗпП передбачено, що на час перебування у додатковій відпустці за основним місцем роботи за працівником зберігається його середній заробіток. А от суміснику навчальну відпустку не оплачують. Працівник може на час навчальної відпустки за місцем роботи за сумісництвом оформити відпустку без збереження заробітної плати, або щорічну оплачувану відпустку.